Українська
- Русский
- Українська
Теплоносій для рушникосушарки
16.01.2018
Напевно, кожен знає, як виглядає сушарка для речей, але мало хто скаже за рахунок чого відбувається нагрівання її поверхні. Основою і головним фактором тепловіддачі є теплоносій. Це стосується як водяних рушникосушарок, так і електричних моделей сушарок з мокрим ТЕНом. Рівень передачі теплової енергії від рушникосушарки в зовнішнє середовище пов'язаний з низкою чинників: розмірами приладу, якістю і температурою теплоносія.
Так чим заповнити електричну рушникосушарку, чи можна використовувати антифриз для рушникосушарки і який теплоносій слід використовувати для оптимальної роботи сушарки? Про все це ми розповімо в нашій статті.
Теплоносій - який вибрати?
Для початку вивчимо термінологію - «теплоносієм» називається рідка або газоподібна речовина, за допомогою руху якої здійснюється теплообмін. Передача тепла від більш гарячого тіла до холодного припиняється після його нагрівання, так званого, «вирівнювання» температури. Якщо говорити про способи теплообміну, рушникосушарка нагрівається за рахунок теплопровідності (прямого контакту двох середовищ або речовин). Слід зазначити, що завішаний одягом прилад буде віддавати менше тепла.
Для початку вивчимо термінологію - «теплоносієм» називається рідка або газоподібна речовина, за допомогою руху якої здійснюється теплообмін. Передача тепла від більш гарячого тіла до холодного припиняється після його нагрівання, так званого, «вирівнювання» температури. Якщо говорити про способи теплообміну, рушникосушарка нагрівається за рахунок теплопровідності (прямого контакту двох середовищ або речовин). Слід зазначити, що завішаний одягом прилад буде віддавати менше тепла.
Вибір речовини, що використовується для передачі тепла, можливий тільки для водяних приладів, підключених до автономних мереж опалення або для електросушарок з мокрим ТЕНом. Для центрального опалення та ГВП вибір теплоносія неможливий.
Ідеальної «теплопередаючої» рідини для рушникосушарки немає. Це означає, що кожна з речовин має недоліки використання в певних умовах.
Для заповнення рушникосушарки можна використовувати:
- Воду;
- Антифриз або водні розчини;
- Масло.
Вода
Вода як теплоносій є загальнодоступним і екологічно чистим варіантом. З одним уточненням, використовувати потрібно тільки чисту воду без будь-яких домішок - дистильовану. Таку рідину отримують шляхом випаровування в спеціальному апараті - дистиляторі. Перевага «оксиду водню» полягає в його високій теплоємності (кількість теплоти, необхідної для нагрівання на 1°) і низькій в'язкості.
Вода як теплоносій є загальнодоступним і екологічно чистим варіантом. З одним уточненням, використовувати потрібно тільки чисту воду без будь-яких домішок - дистильовану. Таку рідину отримують шляхом випаровування в спеціальному апараті - дистиляторі. Перевага «оксиду водню» полягає в його високій теплоємності (кількість теплоти, необхідної для нагрівання на 1°) і низькій в'язкості.
Звичайну водопровідну воду для заживлення рушникосушарки краще не застосовувати, тому що в своєму складі вона має солі і мінеральні речовини. Кисень, що входить до складу H2O, здатний «запустити» процес окислення металу. Дистильовану воду можна замінити дощовою, в крайньому випадку, звичайною кип'яченою водою. Кип'ятіння дозволяє видалити з рідини вуглекислий газ, зменшити вміст солей.
Температурний режим грає велику роль при використанні водного теплоносія. При зниженні температури воді властиво розширюватися, що може привести до пошкодження або розриву труб. У закритому контурі опалення уникнути цієї проблеми можна за допомогою котла, оснащеного программатором (при зниженні температури котел автоматично включить режим підігріву). Другим варіантом виходу із ситуації виступає злив рідини з опалювального контуру на зиму в рідко використовується приміщенні. Але цей варіант призводить до оповітрювання труб, що може призвести до утворення іржі.
Водяні розчини або антифризи
Основною складовою будь-якого антифризу є вода з різними хімічними добавками. Додавання антикорозійних присадок в розчин дозволяє запобігти появі корозії. Інгібітори корозії утворюють на поверхні металу плівку, що перешкоджає контакту з повітряним середовищем. З настанням холодів при невикористанні системи опалення «незамерзаючі» речовини переходять в гелевидний стан. При поверненні температури «в норму» антифризи відновлюються, не втрачаючи своїх функціональних властивостей.
Основною складовою будь-якого антифризу є вода з різними хімічними добавками. Додавання антикорозійних присадок в розчин дозволяє запобігти появі корозії. Інгібітори корозії утворюють на поверхні металу плівку, що перешкоджає контакту з повітряним середовищем. З настанням холодів при невикористанні системи опалення «незамерзаючі» речовини переходять в гелевидний стан. При поверненні температури «в норму» антифризи відновлюються, не втрачаючи своїх функціональних властивостей.
Види антифризів:
- Сольові;
- Гліколеві (дво- і трьохатомні спирти);
- Гліцеринові;
- Спиртові (одноатомні спирти).
Сольові антифризи - харчова і кальцієва сіль
Приклад використання плавких і антизамерзаючих властивостей солі жителі міст можуть спостерігати кожну зиму (для очищення доріг від льоду використовується звичайна кухонна сіль). Як «незамерзайка» сіль застосовується в співвідношенні ¼. Однак агресивні властивості хлориду натрію потрібно нейтралізувати за допомогою додаткових добавок.
Приклад використання плавких і антизамерзаючих властивостей солі жителі міст можуть спостерігати кожну зиму (для очищення доріг від льоду використовується звичайна кухонна сіль). Як «незамерзайка» сіль застосовується в співвідношенні ¼. Однак агресивні властивості хлориду натрію потрібно нейтралізувати за допомогою додаткових добавок.
Гліколеві антифризи - пропілен- і етиленгліколь
50% розчини етиленгліколю або пропіленгліколю застосовуються для «відсунення» температури замерзання до -70 °С. Полімер етиленгліколю на відміну від самого етиленгліколю має меншу токсичність. При замерзанні суміші на основі двоатомних спиртів не збільшуються в обсязі. Розчини гліколей не можна використовувати в автономних мережах з оцинкованими трубами. Етиленгліколеві сполуки поєднують з інгібіторами корозії, оскільки двоатомні спирти мають високу корозійну активність.
50% розчини етиленгліколю або пропіленгліколю застосовуються для «відсунення» температури замерзання до -70 °С. Полімер етиленгліколю на відміну від самого етиленгліколю має меншу токсичність. При замерзанні суміші на основі двоатомних спиртів не збільшуються в обсязі. Розчини гліколей не можна використовувати в автономних мережах з оцинкованими трубами. Етиленгліколеві сполуки поєднують з інгібіторами корозії, оскільки двоатомні спирти мають високу корозійну активність.
Мінусом гліколевих сумішей виступає їх розшарування при тривалому використанні, що зводить всі їхні корисні властивості до нуля. Ця проблема вирішується систематичної заміною теплоносія (приблизно раз в 5 років).
Гліцеринові антифризи
Гліцерин є найпростішим триатомним спиртом, здатним стабілізувати в'язкість розчинів. Гліцеринові суміші інертні, не токсичні, підходять для будь-яких типів труб. Також антифризи на основі гліцерину володіють антикорозійними властивостями. Температура замерзання гліцерину становить -40 °С, варто відзначити, що цей трьохатомний спирт при замерзанні не розширюється.
Гліцерин є найпростішим триатомним спиртом, здатним стабілізувати в'язкість розчинів. Гліцеринові суміші інертні, не токсичні, підходять для будь-яких типів труб. Також антифризи на основі гліцерину володіють антикорозійними властивостями. Температура замерзання гліцерину становить -40 °С, варто відзначити, що цей трьохатомний спирт при замерзанні не розширюється.
В'язкість гліколевих і гліцеринових теплоносіїв вища ніж у води, а теплоємність, навпаки, менша. Це означає, що «розганяти» гліколеві антифризи слід за допомогою примусової циркуляції. Для коректної роботи системи необхідне встановлення циркуляційного насоса і розширювального бака.
Спиртові антифризи
Підвищена летючість при нагріванні до 90 °С є головним недоліком спиртових антифризів. Спиртові розчини оптимальні в поєднанні з антикорозійними домішками. Температура замерзання складу на основі спирту становить -30 °С («точка» замерзання знижується при розведенні водою). Для заправки автономних систем спиртовмісними розчинами потрібне встановлення мембранного розширювального бака і циркуляційного насоса.
Підвищена летючість при нагріванні до 90 °С є головним недоліком спиртових антифризів. Спиртові розчини оптимальні в поєднанні з антикорозійними домішками. Температура замерзання складу на основі спирту становить -30 °С («точка» замерзання знижується при розведенні водою). Для заправки автономних систем спиртовмісними розчинами потрібне встановлення мембранного розширювального бака і циркуляційного насоса.
Підводимо підсумки:
Дистильована вода в якості теплоносія підходить для:
- температури використання не нижче 0 °С;
- закритої системи, оснащеної программатором.
Мінуси: при замерзанні розширюється, що призводить до розриву труб.
Антифриз застосовують для:
- критичних температур до -65 °С (при 35% вмісті води);
- закритої системи, оснащеної циркуляційним насосом і розширювальним баком.
Мінуси: розшарування суміші, потрібно міняти кожні 3-5 років.